Побудова в Україні правової держави, яка в якості необхідних умов свого існування передбачає захист прав, свобод та інтересів особи, визнання державою цінності інститутів громадянського суспільства, знаходить безпосереднє відображення в структурних реформах царини правоохоронної діяльності, оборонного сектору, здійснення правосуддя тощо. Одним із напрямків здійснюваних змін є радикальна оптимізація кримінального процесуального та оперативно-розшукового законодавства, що вже відображається та відображатиметься далі на практиці їхнього застосування.
Кардинальні зміни у суспільстві та державі, які відбулися після поновлення Україною своєї незалежності, потребують, у тому числі, синхронізації процесуальної та оперативної діяльності відповідних державних органів. Із прийняттям у 2012 році нового Кримінального процесуального кодексу України процедура кримінального судочинства зазнала значних, часто концептуальних змін. Для процедурного розвитку та ефективного практичного впровадження в практичну діяльність приписів КПК було прийнято низку відомчих нормативних актів. Проте, маємо констатувати, що за їхньою допомогою подолати наявні прогалини в правозастосуванні неможливо.
Чинний Закон України «Про оперативно-розшукову діяльність» було прийнято у 1992 році й на даний час є всі ознаки його морального старіння, невідповідності існуючим суспільним та правовим реаліям. Ця невідповідність особливо актуалізувалася протягом останніх трьох років. Така ситуація обґрунтовує необхідність кардинальних змін, досягнення яких шляхом внесення змін до чинного Закону видається недоцільним, що й зумовлює потребу в новому законодавчому акті.
Пробіли та неузгодженості законодавства, які з’явилися після набрання чинності Кримінальним процесуальним кодексом України, мали наслідком недоліки в роботі оперативних підрозділів різних правоохоронних органів і, у першу чергу, Національної поліції, що вилилось у значне погіршення оперативної обстановки в державі взагалі й, зокрема, позначилося зростанням рівня злочинності та збільшенням кількості нерозкритих злочинів.
Нагальна потреба прийняття нового Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» обумовлена не тільки моральною застарілістю чинного закону, а й, у першу чергу, необхідністю узгодження законодавства, яке врегульовує оперативну та процесуальну діяльність, із метою повернення оперативним підрозділам права застосування їхніх можливостей щодо протидії й запобіганню злочинності.
На даний момент фактично паралізовано діяльність щодо оперативного супроводження кримінальних проваджень через безпідставне позбавлення самостійності оперативних працівників у прийнятті рішень щодо проведення будь-яких заходів у кримінальних провадженнях. Така ситуація засвідчує певну вторинність та певний обслуговуючий характер діяльності оперативних підрозділів щодо діяльності слідчого, що є не зовсім правильним. Через законодавчу неврегульованість, погодження та санкціонування оперативно-розшукових заходів та негласних слідчих (розшукових) дій проблематичне та тривале. Це напряму негативним чином впливає на результативність та ефективність здійснюваних як оперативних, так і процесуальних заходів.
Слід зазначити, що вказані питання набули ще більшої актуальності із набранням чинності Законами України «Про Національну поліцію», «Про Національне антикорупційне бюро України», «Про державне бюро розслідувань».
Як зазначалося вище, аналіз криміногенної обстановки дозволяє констатувати значне зростання кримінальних проявів у суспільстві, що зумовлює негайну розробку та запровадження більш ефективних та рішучих засобів протидії, основним із яких має стати новий Закон України «Про оперативно-розшукову діяльність», як інструменту впливу на особу, яка скоює злочин, на самих ранніх етапах його підготовки, або ж навіть виявлення умислу.
Також слід зазначити, що практика Європейського суду з прав людини дозволяє сформулювати певні вимоги до національних систем законодавства щодо використання оперативно-розшукового інструментарію, як комплексу, що обмежує права та свободи людини. Чинний Закон України «Про оперативно-розшукову діяльність» таким вимогам у повній мірі не відповідає, а внесення до нього змін вбачається недоцільним (про що було відзначено вище), що й зумовлює необхідність прийняття нового законодавчого акту для врегулювання відносин у цій сфері.
Проектом Закону передбачається визначення основних термінів, які використовуються в ньому. Даний прийом покликаний полегшити праворозуміння і, як результат, подальше правозастосування розміщених у ньому приписів.
У розділі 1 «Загальні положення» надано дефініцію оперативно-розшукової діяльності. Нею визначено систему гласних і негласних пошукових, розвідувальних та контррозвідувальних заходів, що здійснюються із застосуванням оперативних та оперативно-технічних засобів.
Розкрито завдання оперативно-розшукової діяльності, серед яких:
1) пошук і фіксація фактичних даних про протиправну діяльність осіб (груп осіб) з метою:
забезпечення прав і свобод людини, захисту безпеки суспільства та держави;
виявлення, запобігання і припинення кримінальних правопорушень;
розшуку осіб, які вчинили кримінальні правопорушення;
встановлення місцезнаходження безвісно зниклих осіб;
встановлення анкетних даних невпізнаних осіб;
забезпечення здійснення слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій під час кримінального провадження; супроводження негласного розслідування під час кримінального провадження;
протидії розвідувально-підривній діяльності спецслужб іноземних держав та організацій;
забезпечення діяльності правоохоронних органів та осіб, які сприяють оперативно-розшуковій діяльності на підставах, передбачених законодавством України;
2) отримання інформації про правопорушення, які не є кримінальними, встановлення яких сприяє вирішенню завдань протидії злочинності;
3) отримання інформації про факти та обставини, що не мають ознак кримінального правопорушення, проте, відповідно до законодавства України, потребують перевірки.
Порівняно з чинним Законом України «Про ОРД» (стаття 1) завдання оперативно-розшукової діяльності зазнали розширення та деталізації. Замість перерахування маємо чітко виділені групи; зроблено акцент не тільки на реакції на вчинені та вчинювані протиправні діяння, а й підкреслено роль ОРД у запобіганні протиправним діянням, недопущенні їхнього вчинення через реалізацію профілактичної функції.
Визначено принципи, на яких ґрунтується оперативно-розшукова діяльність:
- законність;
- дотримання прав і свобод людини;
- наступальність;
- конспіративність;
- поєднання гласних і негласних заходів;
- взаємодія з державними органами, населенням, неурядовими або громадськими організаціями;
- відповідність та адекватність використання оперативно-розшукових заходів ступеню суспільної небезпечності протиправної діяльності.
Цей перелік є значно розширеним порівняно з чинним Законом «Про ОРД», який називає лише принципи верховенства права, законності, дотримання прав і свобод людини.
У розділі 2 визначено підрозділи, уповноважені на здійснення оперативно-розшукової діяльності, їхні обов’язки та права, межі повноважень, інформаційне забезпечення ОРД.
Пропонується надати можливість здійснення ОРД:
1) Державному бюро розслідувань;
2) Державній прикордонній службі України;
3) Національному антикорупційному бюро України;
5) відповідним органам доходів і зборів;
6) відповідним органам і установам виконання покарань та слідчих ізоляторів Державної пенітенціарної служби України;
7) розвідувальному органові Міністерства оборони України;
9) Службі зовнішньої розвідки України;
10) управлінню державної охорони.
Також пропонується заборонити проведення оперативно-розшукової діяльності підрозділам інших міністерств, відомств, громадським, приватним організаціям або особам.
У проекті Закону визначається вичерпний перелік підстав проведення оперативно-розшукової діяльності, чітко визначаються самі оперативно-розшукові заходи та порядок їхнього здійснення, вимоги до документального оформлення, чого не маємо в чинному законі й що породжує окремі неузгодженості між різними органами, які здійснюють ОРД. Також наявність указаних вимог спростить подальше підзаконне регулювання даної сфери у відомчих і міжвідомчих нормативних актах (наказах).
Розділ 3 законопроекту присвячений оперативно-розшуковому провадженню. Визначено стадії ОРД, строки ведення оперативно-розшукових справ, їхнє закриття, використання матеріалів, отриманих у результаті оперативно-розшукової діяльності. Як пам’ятаємо, у чинному законі маємо тільки дві статті, які, до того ж, присвячені лише питанням строків проведення оперативно-розшукових справ (стаття 9-1) і підставам для їхнього закриття (стаття 9-2). Також саме введення до законодавчого акту поняття «оперативно-розшукове провадження» є важливою новелою, яка вказує на важливість комплексу заходів, здійснюваних у рамках ОРД, і засвідчує їхню процедурну визначеність за аналогією із кримінальним провадженням згідно з приписами КПК України.
Розділи 4 і 5 проекту Закону присвячені врегулюванню питань, пов’язаних зі сприянням ОРД; утворюють законодавче підґрунтя для подальшого впровадження механізмів соціального та правового захисту осіб, які здійснюють ОРД, а також осіб, які залучаються до виконання завдань ОРД; матеріально-технічного та фінансового забезпечення ОРД.
Не оминаються увагою такі актуальні питання контролю за оперативно-розшуковою діяльністю, чому присвячено Розділ 6 законопроекту. Наголошується, що державний контроль за оперативно-розшуковою діяльністю становить правовий механізм функціонально реалізованих уповноваженими органами та їх посадовими особами напрямків діяльності, що забезпечують дотримання законів, прав та інтересів учасників цієї сфери суспільних відносин. Державний контроль за ОРД може здійснюватися у формі позавідомчого та відомчого контролю.
Передбачено можливість і форми парламентського, судового та громадського контролю за ОРД.
Окрему увагу в тексті законопроекту присвячено прокурорському нагляду за дотриманням законності під час здійснення оперативно-розшукової діяльності (Розділ 7). Визначено суб’єктів прокурорського нагляду, його предмет, межі компетенції прокурорів у цій сфері.
Приписи Розділу 8 законопроекту створюють законодавчий фундамент для координації, взаємодії та міжнародного співробітництва у сфері ОРД.
Проектом Закону (Розділ 9) значна увага приділяється питанням здійснення оперативно-розшукових заходів та негласних слідчих (розшукових) дій оперативними підрозділами під час кримінального провадження; оперативно-розшуковому супроводженню кримінального провадження; питанням використання відповідних матеріалів, отриманих у результаті здійснення цих заходів, у кримінальному провадженні. Доволі детально визначаються процедурні моменти.
Взагалі пропонований проект Закону, на відміну від чинного Закону «Про ОРД», більше схожий на своєрідний оперативно-розшуковий кодекс – узагальнюючий законодавчий акт нетаємної частини оперативно-розшукової діяльності. Це, у свою чергу, відповідає загальним тенденціям розвитку оперативної та процесуальної діяльності.
Законопроект реєстр. № 4778 від 03.06.2016