* Прийнято за основу на спільному засіданні комітетів 10.12.2014р.
Комітетом Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення
правоохоронної діяльності затверджено в цілому на засіданні 17.12.2014р.
Комітет Верховної Ради України з питань законодавчого
забезпечення правоохоронної діяльності
Комітет Верховної Ради України з питань запобігання і протидії корупції
17 грудня 2014 р. м. Київ
Рішення
Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності та Комітету з питань запобігання і протидії корупції, прийнятого за результатами спільного слухання на тему:
“Про заходи, що вживаються Генеральною прокуратурою України, Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України з метою встановлення і притягнення до кримінальної відповідальності осіб, винних у вчиненні кримінальних правопорушень проти мирних громадян 21 листопада 2013 р., 1 грудня 2013 р., 18-20 лютого 2014 р., та інших злочинних дій, пов’язаних з викраденням, катуванням, побиттям учасників Революції гідності»
Заслухавши та обговоривши інформацію Генерального прокурора України Яреми В.Г., Міністра внутрішніх справ України Авакова А.Б., Голови Служби безпеки України Наливайченка В.О про заходи, які вживаються щодо розслідування злочинів проти людяності, вчинених вищими посадовими особами держави, які призвели до особливо тяжких наслідків та масових вбивств українських громадян під час мирних акцій протестів у період з 21 листопада 2013 р. по 22 лютого 2014 р., інформацію представників правозахисних та інших громадських організацій, адвокатів по конкретних кримінальних провадженнях щодо вказаних злочинних дій, а також проаналізувавши та обговоривши матеріали, які надійшли до комітетів від правоохоронних органів України, комітети відзначають таке.
Стан розслідування кримінальних проваджень, вчинених проти учасників вказаних протестних акцій, не в повній мірі відповідає суспільному очікуванню та вимогам закону (зокрема, статтям 2, 8, 9 Кримінального процесуального кодексу України). Органи досудового розслідування належним чином не забезпечили швидкого, повного і неупередженого розслідування вказаних кримінальних правопорушень з тим, щоб кожний, хто вчинив такі правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини. У переважній більшості не з’ясованими залишаються важливі обставини, а також причини та умови вчинення найбільш небезпечних та резонансних злочинів вказаної категорії, у т.ч. звірячого побиття співробітниками «Беркуту» учасників мирної акції 30 листопада 2013 р. (м. Київ, пл. Незалежності), учасників акції протесту 1 грудня 2013 р. (м. Київ, вул. Банкова), масових вбивств учасників акцій протесту 18-20 лютого 2014 р. (м. Київ, вул. Грушевського, вул. Інститутська, пл. Незалежності), а також інших вбивств, викрадень, катувань та знущань, вчинених щодо громадських активістів та учасників масових акцій протесту.
Відсутність конкретних результатів у розслідуванні цих кримінальних правопорушень значною мірою обумовлюється комплексом причин, а саме: неправильним вибором стратегії розслідування; незабезпеченням системного підходу до з’ясування найбільш значимих обставин вчинення зазначених кримінальних правопорушень (обставини цих злочинних діянь встановлюються фрагментарно без встановлення їхнього взаємозв’язку); відсутністю єдиного центру координації розслідування цих кримінальних правопорушень між органами досудового розслідування та органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність. Досудове розслідування злочинів здійснюється окремо слідчими Генеральної прокуратури України, прокуратури м. Києва, обласних, міських та районних прокуратур, а також слідчими МВС України і Служби безпеки України. Це не дозволяє, по-перше, налагодити змістовну і дієву координацію з встановлення організаторів та керівників, цих подій, а також активних учасників, які виконували злочинні накази, по-друге, чітко визначити загальне, однозначне спрямування проведення досудового розслідування.
Відповідальність за неналежне розслідування вказаних злочинів лежить передусім на Генеральній прокуратурі України, на яку Конституцією та законами України покладено не лише функції розслідування відповідних злочинів слідчими прокуратури та здійснення процесуального керівництва прокурорами розслідування таких злочинів слідчими МВС та Служби безпеки України, але й функцію нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство, та функцію координації діяльності правоохоронних органів з питань протидії злочинності.
Народні депутати України на спільному засіданні комітетів дійшли до висновку, що принциповою помилкою в організації розслідування злочинів, вчинених проти учасників протестних акцій у період з 21 листопада 2013 р. по 22 лютого 2014 р., є спрямування досудового слідства та оперативно-розшукової діяльності, як правило, на виявлення, документування та процесуальне доказування окремих злочинних діянь, а не діяльності злочинної організації загальнодержавного масштабу, у створенні якої та керівництві якою безпосередньо та/або через інших вищих посадових осіб держави підозрюється колишній Президент України В.Янукович. Такий підхід вочевидь не забезпечить виявлення винних, правильної кваліфікації вчинених ними злочинів, притягнення до відповідальності їх організаторів та керівників, виявлення та усунення причин та умов, які сприяли вчиненню цих злочинів, забезпечення захисту громадян, суспільства та держави від таких суспільно небезпечних діянь у подальшому.
Аналіз подій, які відбулися в Україні у 2010-2014 р.р., виступів керівників правоохоронних органів на спільному засіданні комітетів, наявних в комітетах офіційних документів та інших матеріалів дає право вважати, що упродовж багатьох років в Україні діяла злочинна організація під керівництвом колишнього Президента України В.Януковича. Як свідчить вищенаведений аналіз наведених фактів, головною метою цієї організації було заволодіння державною владою та використання її для незаконного збагачення, що також підтверджується наявними матеріалами кримінальних проваджень.
Найбільш резонансна і небезпечна діяльність цієї організації припадає на 2010-2014 р.р., у зв’язку із зайняттям у лютому 2010 року В.Януковичем поста Президента України. Після зайняття ним найвищої державної посади відбулося системне проникнення представників злочинної організації у всі державні структури з подальшим підпорядкуванням їх діяльності головній меті злочинної організації. Легалізувавшись на найвищих державних посадах, представники цієї злочинної організації почали активно експлуатувати державну владу у злочинних цілях: були розроблені та запроваджені схеми масштабного розкрадання державних коштів та майна, ухилення від сплати податків, контрабанди товарів, одержання хабарів та іншої неправомірної вигоди в особливо великих розмірах, легалізації коштів, здобутих злочинним шляхом тощо.
Починаючи з 2010 р., активно йшов процес узурпації влади лідером цієї злочинної організації В.Януковичем. Особливість цієї злочинної організації полягала в тому, що вона діяла під виглядом державних органів та з використанням їх можливостей. Ця злочинна організація мала широке структурне розгалуження – до її складу входило багато інших злочинних організацій та злочинних груп. Учасники цієї злочинної організації діяли практично у всіх державних сферах та регіонах країни (у Верховній Раді України, Кабінеті Міністрів України, в міністерствах та відомствах, правоохоронних органах, судовій системі, прокуратурі, органах безпеки, Збройних Силах України, місцевих державних адміністраціях тощо).
У результаті діяльності цієї злочинної організації правоохоронні та судові органи втрачали своє конституційне призначення – у своїй більшості вони перестали виконувати функцію захисту громадян, суспільства та держави, забезпечувати передбачений статтею 3 Конституції України головний обов'язок держави щодо утвердження та забезпечення прав і свобод людини. Ці органи перетворювались на репресивний апарат, стали основним засобом досягнення головної мети злочинної організації, нейтралізації політичних опонентів, придушення громадської активності, розправи над людьми, які були небезпечними для злочинної організації чи неугодними для її керівництва.
Характерною рисою цієї злочинної організації було те, що вона мала широке функціональне призначення – це об’єднання було спрямоване не для вчинення одного чи кількох конкретних злочинів, а для системного та масштабного зайняття злочинною діяльністю, забезпечення тривалого функціонування злочинної організації з використанням конституційно визначених легальних форм (державних та політичних інститутів). Вчинення конкретних злочинів керівництвом та членами цієї злочинної організації зумовлювалося потребою досягнення головної злочинної мети цієї організації з урахуванням конкретної ситуації в державі чи окремому регіоні (сфері), а також необхідністю утримання влади та убезпечення керівництва та членів злочинної організації від відповідальності. Зокрема, саме з такою метою були вчинені злочини стосовно учасників протестних акцій у період з 21 листопада 2013 р. по 22 лютого 2014 р. Таким чином, вони не можуть розглядатися слідством як окремі факти, їх потрібно оцінювати у взаємозв’язку і через призму діяльності керівництва цієї злочинної організації.
У такому ж контексті необхідно давати правову оцінку (кваліфікацію) діям та рішенням посадових осіб та державних органів, які були спрямовані на розправу з політичними опонентами та активними громадськими діячами (зокрема, колишнім прем’єр-міністром України Ю.Тимошенко, колишнім Міністром внутрішніх справ України Ю.Луценком, колишнім Міністром економіки України Б.Данилишиним, колишнім в.о. Міністра оборони України В. Іващенком, колишнім головою Державної митної служби України А.Макаренком та іншими високопосадовцями та політичними діячами), неправомірне обмеження конституційних прав та свобод людини і громадянина (виборчих прав, права на свободу слова, права на мирні зібрання тощо), усунення бізнес-конкурентів та захоплення чужого бізнесу.
Вказана злочинна організація мала чітку структуру. Ієрархічність такої організації полягала у підпорядкованості усіх структурних підрозділів, усіх учасників злочинної організації лідеру, в існуванні певного порядку керування таким злочинним об’єднанням, у визначенні та забезпеченості функціональних зв’язків усіх структурних елементів організації. Системно-структурна побудова злочинної організації включала наявність загального керівництва, вертикальних зв’язків між вищими та нижчими структурами об’єднання, загальновизнаних правил поведінки і забезпечення дотримання їх учасниками злочинної організації.
Ігнорування органами досудового слідства цих обставин призводить до того, що розпорошуються сили правоохоронців на притягнення до відповідальності лише окремих безпосередніх виконавців очевидних злочинів. Натомість основна злочинна діяльність їх організаторів, як і керівників всієї злочинної організації, залишається поза рамками кримінальних проваджень. Зокрема, це має місце при розслідуванні фактів незаконного притягнення до адміністративної відповідальності учасників «Автомайдану», які у січні-лютому 2014 р. здійснювали поїздки до резиденції колишнього Президента України В.Януковича «Межигір’я», приватних будинків тодішнього Міністра внутрішніх справ України В.Захарченка та інших посадовців. Як випливає з матеріалів розглянутих судами кримінальних проваджень, органи досудового розслідування встановлюють вину лише інспекторів ДАІ, які за відсутності підстав складали протоколи про порушення правил дорожнього руху, не з’ясовуючи організаторів і керівників такої злочинної діяльності, усіх ланок цього злочинного ланцюга.
Діяльність злочинної організації загалом та її структурних елементів (підрозділів) забезпечувалась необхідними законодавчими, організаційними, матеріальними та фінансовими заходами. Саме з урахуванням цієї обставини необхідно розслідувати та давати правову оцінку, зокрема, прийняттю 16 січня 2010 р. Верховною Радою України «диктаторських законів», проведенню так званих судової, податкової та інших реформ, прийняттю Кабінетом Міністрів України відповідних рішень (зокрема, тих, які дозволили силовим структурам застосовувати у зимовий період щодо учасників протестних акцій водометів, певних видів зброї та гранат).
Ще однією характерною рисою функціонування цієї злочинної організації було залучення до її діяльності відверто кримінальних елементів (зокрема, запровадження у різних сферах та регіонах інституту так званих «смотрящих», використання «тітушок» тощо). Фактично мало місце злиття державних, передусім правоохоронних органів з криміналітетом. Як випливає з аналізу наявної інформації, правоохоронні органи були причетні до створення банд, терористичних організацій, не передбачених законом збройних формувань (зокрема, угруповань типу «тітушок», «Оплоту» та інших). Відтак при розслідуванні злочинів, вчинених представниками цих злочинних угрупувань, мають встановлюватися ті посадові особи та політики, які виступали замовниками вчинення цих злочинів, були їх організаторами та керівниками.
Одним із суттєвих засобів забезпечення активної злочинної діяльності цієї злочинної організації стало призначення на керівні посади в державних органах осіб за принципом особистої відданості або повної лояльності до режиму В.Януковича. Ця обставина є важливою як для виявлення та притягнення до кримінальної відповідальності учасників цієї злочинної організації, так і для створення належних умов для діяльності органів досудового розслідування. Йдеться про необхідність очищення їх на підставі Закону України «Про очищення влади» від осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади В.Януковичем, а сьогодні продовжують обіймати посади у правоохоронних органах та судах, а, отже, мають можливість гальмувати розслідування злочинів проти учасників Революції гідності, спрямовувати його у неправильному руслі, вживати заходи до виведення з під кримінальної відповідальності найбільш небезпечних учасників вказаної злочинної організації.
Особлива роль у створенні та функціонуванні злочинної організації належить Конституційному Суду України, який створив правові умови для узурпації В.Януковичем влади та її неправомірного використання. У Постанові Верховної Ради України «Про реагування на факти порушення суддями Конституційного Суду України присяги судді» №775-VII від 24 лютого 2014 р., зокрема, зазначається, що своїм рішенням № 20-рп від 30 вересня 2010 р. Конституційний Суд України у неконституційний спосіб, привласнивши повноваження Верховної Ради України, вніс зміни в Конституцію України. Цим рішенням Конституційний Суд України порушив засадничий конституційний принцип народовладдя, змінив конституційний лад України, порушив конституційний принцип розподілу влад. Парламент констатував, що, прийнявши вказане та інші рішення, судді Конституційного Суду України порушили приписи статей 3,19, 147-150 Конституції України, що є порушенням верховенства Конституції України та невиконанням обов’язку захищати конституційний лад держави, конституційні права та свободи людини і громадянина. Виходячи з цього, Верховна Рада України звернулась до Генеральної прокуратури України з проханням порушити кримінальне провадження по факту прийняття Рішення Конституційного Суду України № 20-рп і притягти усіх винних осіб до кримінальної відповідальності.
Як відомо, ще 3 березня 2014 р. Генеральна прокуратура України розпочала кримінальне провадження за фактом захоплення В.Януковичем державної влади у неконституційний спосіб шляхом зміни Конституції України внаслідок прийняття Конституційним Судом України рішення № 20-рп. Однак до сьогодні досудове розслідування цього злочину не завершено, жодній особі повідомлення про підозру не вручено. Це ставить під сумнів ефективність та наступальність здійснення досудового розслідування вказаного факту, який був одним з ключових в механізмі узурпації влади В.Януковичем та встановлення істини, що є метою кримінального судочинства.
Викладене вказує на те, що злочини, вчинені проти учасників акцій протесту у період з 21 листопада 2013 р. по 22 лютого 2014 р., стали результатом діяльності злочинної організації, у керівництві якої підозрюється В.Янукович, мали системний характер, були зумовлені прагненням керівництва цієї злочинної організації утриматись при владі та уникнути юридичної відповідальності за свою злочинну діяльність. Таким чином, правову оцінку має отримати не лише кожний конкретний вчинений злочин, але й усі ці злочини у сукупності та взаємозв’язку, оскільки вони мають спільну причинну обумовленість та єдину головну мету і могли бути вчинені тільки завдяки існуванню реально діючої злочинної організації. На переконання членів комітетів, кваліфікація цих злочинів мала би здійснюватися через призму, зокрема, положень статей 28 (вчинення злочину злочинною організацією), 255 (створення злочинної організації), 256 (сприяння учасникам злочинних організацій та укриття їх злочинної діяльності), 109 (дії, спрямовані на захоплення державної влади) Кримінального кодексу України. При цьому, слід зазначити, що ефективне застосування ч. 2 ст. 255 сприятиме розширенню доказової бази.
Натомість неправильне визначення стратегії та неналежна організація розслідування вказаних злочинів призводять до істотних негативних правових та суспільних наслідків, до ігнорування засадничих положень кримінального та кримінального процесуального законів. По-перше, це створює передумови для ухилення від кримінальної відповідальності організаторів та керівників вказаної злочинної організації, у т.ч. колишнього Президента України В.Януковича. По-друге, це призведе до неправильної кваліфікаціі злочинної діяльності її членів, а отже й неадекватне покарання винних осіб. По-третє, це означає, що поза сферою дії кримінального закону залишиться велика кількість злочинів, а отже й осіб, які їх вчинили. По-четверте, це дозволить особам, які заподіяли значну шкоду Українській державі та її народу і які незаконно збагатилися в особливо великих розмірах, й надалі розпоряджатися величезними коштами, здобутими злочинним шляхом, у т.ч. використовувати їх на підривну діяльність проти нашої держави.
Такого роду наслідки мають місце вже сьогодні: до кримінальної відповідальності притягуються лише окремі особи («стрілочники»), які були безпосередніми виконавцями відповідних злочинів. За межами кримінальних проваджень залишаються численні факти злочинного порушення прав громадян під час вказаних подій, які мали місце у період з 21 листопада 2013 р. по 22 лютого 2014 р. Так, за інформацією голови Громадської комісії з питань попередження і розслідування порушень прав людини в Україні В.Василенка цією комісією встановлено понад 3 тисячі потерпілих від неправомірних дій міліції, внутрішніх військ, СБУ, прокуратури, судів тощо). Натомість за інформацією Генерального прокурора України В.Яреми у кримінальних провадженнях, які розслідуються всіма органами досудового розслідування, кількість потерпілих, вчинених у цей період, складає приблизно 900 осіб.
У зв’язку з викладеним занепокоєння членів комітетів викликає також питання визначеності підслідності злочинів, організація розподілу розслідувань кримінальних правопорушень серед слідчих апаратів правоохоронних відомств з точки зору їх можливостей та кваліфікації забезпечити швидке, повне та неупереджене розслідування вказаних кримінальних правопорушень.
Прикладів, які свідчать про неефективність, а й, не виключено, про свідоме затягування та цілеспрямовану внутрішню протидію розслідуванню кримінальних правопорушень, вчинених проти учасників протестних акцій у період з 21 листопада 2013 р. по 22 лютого 2014 р., є багато.
З огляду на викладене, комітети ухвалили:
1. Визнати організацію роботи з проведення досудового розслідування усього комплексу злочинів стосовно учасників вказаних протестних акцій неналежною і такою, що не спрямована на всестороннє і повне виявлення усіх ланок вчинення злочинів, їх організаторів та керівників в усіх органах державної влади і вищого керівництва держави. Така одностороння організація роботи не дає можливості виявити та усунути причини та умови, що сприяли вчиненню злочинів, і таким чином забезпечити вимоги закону і результатів, яких вимагає суспільство.
Генеральна прокуратура, МВС України та Служба безпеки України не забезпечили виконання завдання, передбаченого ст. 2 КПК України, щодо повного, швидкого та неупередженого розслідування з тим, щоб кожен, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини і тим самим неухильного дотримання законності.
Досудове розслідування вказаних злочинів здійснюється неефективно. Причинами цього є: неправильна організація розслідування кримінальних правопорушень, визначення підслідності, створення і комплектування слідчих груп; відсутність правильної стратегії розслідування вказаних злочинів; незабезпечення системного підходу до з’ясування ключових обставин вчинення вказаних злочинів, коли усі ці злочини розслідуються фрагментарно без встановлення їхнього взаємозв’язку; відсутність належної взаємодії та координації між органами досудового розслідування та органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність.
2. Рекомендувати Генеральному прокурору України В.Яремі:
розглянути питання щодо кваліфікації злочинів проти учасників протестних акцій, вчиненних вищими посадовими особами держави, за статтями 28 (вчинення злочину злочинною організацією), 255 (створення злочинної організації), 256 (сприяння учасникам злочинних організацій та укриття їх злочинної діяльності), 109 (дії, спрямовані на захоплення державної влади) Кримінального кодексу України;
вжити невідкладних заходів щодо недопущення зняття міжнародних санкцій (арешти рахунків, майна, візові обмеження та ін.) щодо 29 осіб, які підозрюються у вчиненні кримінальних правопорушень проти учасників протестних акцій в період з 21 листопада 2013 р. по 22 лютого 2014 р. (Ю. Іванющенко, О.Янукович, А.Пшонка, В. Пшонка та інші).
3. Підтримати рішення Генерального прокурора України В.Яреми про створення у центральному апараті спеціального управління (далі – підрозділ) для розслідування злочинів, вчинених стосовно учасників протестних акцій у м. Києві та інших містах України в період з 21 листопада 2013 р. по 22 лютого 2014 р., а також інших злочинів, вчинених злочинною організацією, у створенні якої підозрюється колишній президент України В.Януковича.
Вважати за необхідне забезпечити підрозділу максимальний рівень незалежності, компетентності та умови для якісного виконання своїх функцій шляхом:
призначення в цей підрозділ осіб з належним досвідом розслідування кримінальних проваджень, високим рівнем професіоналізму, бездоганною службовою репутацією;
виключення будь-якого незаконного впливу на діяльність цього підрозділу, перешкоджання його діяльності, у т.ч. з боку керівників Генеральної прокуратури України;
забезпечити потреби цього підрозділу кадрами та матеріально-технічними засобами;
надання підрозділу необхідної організаційної допомоги щодо взаємодії з іншими органами досудового розслідування та органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також виділення МВС України та Службою безпеки України необхідних для якісної роботи цього управління кадрів та технічного забезпечення;
надання можливості керівнику цього підрозділу особисто звітувати перед профільними парламентськими комітетами про результати діяльності підрозділу (інформування в частині, яка не суперечить таємниці слідства).
4. Рекомендувати Генеральній прокуратурі України:
створити єдиний відкритий реєстр всіх кримінальних правопорушень щодо учасників протестних акцій у період з 21 листопада 2013 р. по 22 лютого 2014 року;
залучити до співпраці усіх зацікавлених активістів: адвокатів родин Героїв Небесної сотні, правозахисників, журналістів, з тим, щоб будь-яку інформацію, яка має процесуальне значення для встановлення обставин цих кримінальних правопорушень негайно надавати розслідуванню;
налагодити ділові контакти зі свідками злочинів, вчинених проти учасників Революції гідності, у тому числі працівниками правоохоронних органів, зокрема внутрішніх справ, які можуть надати важливі для слідства свідчення (у разі необхідності, забезпечити їм та членам їхніх сімей необхідний захист та безпеку відповідно до чинного законодавства України).
5. Рекомендувати Генеральній прокуратурі України, Міністерству внутрішніх справ України, Службі безпеки України:
– провести службові розслідування з метою з`ясування причин та встановлення осіб, які призвели до неналежного або свідомого затягування розслідуванню кримінальних правопорушень, вчинених проти учасників протестних акцій у період з 21 листопада 2013 р. по 22 лютого 2014 р.;
– здійснити належний перерозподіл розслідування кримінальних правопорушень міх слідчими апаратами правоохоронних органів у відповідності з їх штатними можливостями, кваліфікацією та спеціалізацію, який забезпечить ефективне розслідування вказаних злочинів;
– створити єдину слідчу групу з розслідування діяльності організованої злочинної організації, до складу якої залучити працівників Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Державної фіскальної служби України (досвідчених, політично незаангажованих, чесних працівників, які не причетні до злочинних дій колишньої влади і спроможні виконувати свої функції швидко, неупереджено і кваліфіковано), забезпечивши при цьому належне розслідування злочинів проти людяності та притягнення до кримінальної відповідності всіх осіб, причетних до їх вчинення;
– розглянути питання щодо вироблення нового стратегічного підходу до організації розслідування вказаної категорії злочинів, який би забезпечив:
комплексну та системну роботу, координацію та взаємодію з встановлення всіх обставин, епізодів злочинної діяльності представників влади стосовно учасників протестних акцій;
розслідування цих злочинів в контексті діяльності злочинної організації, яка починаючи з 2010 р. заволоділа державною владою в Україні, узурпувала її та використовувала у злочинних цілях;
виявлення та доказування значної кількості інших злочинів, вчинених керівниками та учасниками цієї злочинної організації (злочинів проти основ національної безпеки України, економічних злочинів, службових злочинів, злочинів проти життя та здоров’я особи, злочинів проти конституційних прав громадян, злочинів проти правосуддя);
виявлення та усунення причин і умови, які сприяли як діяльності такої злочинної організації загалом, так і вчиненню кожного з конкретних злочинів, у т.ч. злочинів проти учасників протестних акцій;
усунення від оперативної роботи і провадження досудового розслідування тих працівників, які залучались до виконання завдань проти учасників мирних акцій протестів, здійснювали процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, підтримували обвинувачення в судах тощо;
– організувати системну роботу із встановлення свідків вказаних злочинів, а для цього залучити до співпраці усіх зацікавлених осіб: адвокатів потерпілих, правозахисників, журналістів та інших осіб;
– силами підрозділів внутрішньої безпеки забезпечити проведення службових розслідувань:
за усіма фактами знищення у правоохоронних та інших органах документів та речей, які стосувалися протестних акцій чи протидії їм, або складалися (використовувалися) в період таких акцій. Інформацію про результати таких службових розслідувань надати до підрозділу Генеральної прокуратури України з розслідування вказаних злочинів;
за фактами відряджень посадових осіб центральних апаратів до інших областей та міст України в період з 30 листопада 2013 року по 20 лютого 2014 року, а також щодо осіб, які були заохочені у цей період на предмет причетності їх до протидії учасникам протестних акцій;
– до 30 числа кожного наступного місяця надавати до Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності та Комітету Верховної Ради України з питань запобігання і протидії корупції інформацію щодо завершення досудового розслідування у злочинах вказаної категорії та направлення таких кримінальних проваджень до суду;
– забезпечити відкритість та поінформованість громадськості щодо розслідування цих злочинів в межах, що не суперечить таємниці досудового слідства (шляхом регулярного проведення відповідних брифінгів, надання інформації засобам масової інформації тощо).
6. Генеральному прокурору України В.Яремі до 30 грудня 2014 р. поінформувати Комітет Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності та Комітет Верховної Ради України з питань запобігання і протидії корупції про результати досудового розслідування у кримінальних провадженнях:
за фактом захоплення В.Януковичем державної влади у неконституційний спосіб шляхом зміни Конституції України внаслідок прийняття Конституційним Судом України рішення № 20-рп (за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 109, ч. 2 ст. 375 Кримінального кодексу України);
щодо вчинення злочинів колишнім керівництвом Генеральної прокуратури України (В.Пшонка, Р.Кузьмін), Міністерства внутрішніх справ України (В.Захарченко, С.Шуляк та інші керівники цього міністерства), Служби безпеки України (О.Якименко та інші керівники цієї служби);
щодо 29 осіб, підозрюваних у вчиненні кримінальних правопорушень проти учасників протестних акцій в період з 21 листопада 2013 р. по 22 лютого 2014 р., на яких були накладені міжнародні санкції (список осіб, санкцій щодо цих осіб окремо по кожній країні; їх кошти та нерухоме майно; факти зняття міжнародних санкцій, причини, особи з числа правоохоронних органів, які мають відношення за проведення досудового розслідування відносно цих осіб).
7. Рекомендувати Міністерству внутрішніх справ України, Міністерству охорони здоров’я України, Міністерству юстиції України знаходити можливості для додаткового забезпечення належним матеріально-технічним обладнанням та кадрами експертних установи цих відомств, які здійснюють експертні дослідження у вказаних кримінальних провадженнях, але не в змозі через велику кількість експертиз та погане матеріально-технічне забезпечення робити це швидко (експертизи деякі проводяться по 3-6 місяців).
8. Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності:
розглянути питання щодо створення підкомітету по законодавчому забезпеченню процесу розслідування злочинів, вчинених стосовно учасників протестних акцій у м. Києві та інших містах України у період з 21 листопада 2013 р. по 22 лютого 2014 р., а також інших кримінальних правопорушень, вчинених злочинною організацією, у створенні якої підозрюється колишній Президент України В.Янукович;
рекомендувати народним депутатам України – членам Комітету розробити та внести на розгляд Верховної Ради України проект Закону України «Про ратифікацію Статуту Міжнародного кримінального суду», з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 11 липня 2001 р.
9. Підтримати пропозицію Голови Служби безпеки України В. Наливайченка щодо зняття грифів обмеження доступу з матеріальних носіїв інформації (відомчих нормативно-правових актів, розпорядчих документів та планів тощо) за підписом колишнього Голови СБУ О.Якименка та Міністра внутрішніх справ України В.Захарченка щодо подій, які відбувалися в період з 21 листопада 2013 р. по 22 лютого 2014 р.
10. Про розгляд на спільному засіданні комітетів питання щодо розслідування злочинів проти людяності, вчинених вищими посадовими особами держави, які призвели до особливо тяжких наслідків та масових вбивств українських громадян під час мирних акцій протестів у період з 21 листопада 2013 р. по 22 лютого 2014 р. та ухвалене комітетами рішення з цього питання поінформувати Президента України П. Порошенка та Кабінет Міністрів України
11. Спільне рішення комітетів направити Генеральному прокурору України Яремі В.Г., Міністру внутрішніх справ України Авакову А.Б., Голові Служби безпеки України Наливайченку В.О.
Контроль за виконанням цього спільного рішення комітетів Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності та з питань запобігання і протидії корупції покладається на перших заступників голів цих комітетів Паламарчука М.П. та Савчука Ю.П.
Голова Комітету з питань
законодавчого забезпечення А. Кожем’якін
правоохоронної діяльності
Секретар Комітету з питань
законодавчого забезпечення А. Геращенко
правоохоронної діяльності
Голова Комітету з питань
запобігання і протидії корупції Є. Соболєв
Секретар Комітету з питань