Інформація Голови Комітету А. Кожем'якіна
про діяльність Комітету
під час масових акцій протесту
(листопад 2013 – лютий 2014 року)
За час трьох місяців протистояння народу з владою Комітет в межах наявних можливостей (з урахуванням розподілу представників від політичних сил) вживав низку заходів щодо повернення діяльності правоохоронних органів до правового поля та попередження насильства з їх боку.
Це здійснювалося шляхом:
– оприлюднення заяв Голови Комітету;
– надсилання до правоохоронних органів численних запитів про надання інформації;
– надсилання до правоохоронних органів вимог про проведення розслідування та притягнення до відповідальності винних;
– звернення до міжнародних судових інстанцій;
– звернення до міжнародних організацій, зокрема до ради безпеки ООН, верховного представника ООН з прав людини;
– розроблення та подання на розгляд парламенту проектів законодавчих актів та постанов;
– розроблення та складення актів про незаконне блокування "урядового кварталу" тощо.
Зокрема:
25 листопада на адреси міністра МВС, командувача внутрішніх військ, керівників низки департаментів МВС та обласних управлінь МВС, командирів спецпідрозділів "Беркут" пішла урядова телеграма у якій їх закликали діяти виключно в межах закону.
2 грудня до Генпрокуратури та МВС направлено урядову телеграму про вжиття заходів реагування на злочинні дії "Беркуту", їх попереджали про особисту відповідальність за перешкоджання учасникам мирних акцій протесту.
6 грудня після подій 30 листопада до Генерального прокурора направлено звернення з низкою дуже конкретних запитань щодо дій "Беркуту", в тому числі чи повідомляли прокуратуру про кожен випадок застосування спецзасобів і яка була її реакція.
12 грудня ми звернулися до МВС з урядовими телеграмами щодо надання інформації про залучений до охорони громадського порядку особовий склад.
16 грудня направлено звернення до Міністра внутрішніх справ, командувача внутрішніх військ, ректорів Національної академії внутрішніх справ та Академії внутрішніх військ і Харківського університету внутрішніх справ про надання інформації про участь постійного і перемінного складу цих вузів у охороні громадського порядку, правових підстав для цього.
17 грудня коли Генеральна прокуратура зробила вигляд що вона щось розслідує, з'явилися перші протоколи допитів в інтернеті, ми звернулися до пана Пшонки і застерегли від імітації діяльності слідства, просили не "призначати винних" а розслідувати події побиття студентів та простих людей ефективно і швидко.
18 грудня звернулися до командувача Внутрішніх військ щодо підстав залучення курсантів до охорони громадського порядку в Києві.
27 грудня звернулися до міністра В. Захарченка та командувача внутрішніх військ С. Шуляка. Ми підкреслили незаконність блокування Урядового кварталу та задали низку конкретних запитань: які завдання там виконують бійці, за чиїм наказом, які конкретні частини ВВ залучені, чим це регламентується.
30 грудня та 6 січня були розроблені та складені акти про блокування урядового кварталу, у яких зазначені конкретні військовослужбовці, техніка, яка застосовувалася для цих незаконних дій.
Вони були надіслані Міністру внутрішніх справ та Генеральному прокурору України.
8 січня ми звернулися до МВС та Генерального прокурора щодо розслідування оприлюднених фактів загибелі біля майдану людини від туберкульоза та нібито вчиненого зґвалтування.
Окремо треба сказати про перший закон про амністію.
Коли Верховна Рада його прийняла він мав бути виконаний до 4 січня. І лише 8 січня до нас звернувся перший заступник Генерального прокурора з листом про те, що їм незрозуміло як його виконувати. На звернення адвокатів за підписом Голови Комітету було надано ґрунтовне пояснення як його застосовувати, але прокуратуру воно не задовільнило.
Проте другий закон, майже аналогічний першому, тільки із статтею 365, був виконаний прокуратурою та судами "на ура" саме так, як пропонував Комітету.
22 січня звернулися з телеграмою до Генерального прокурора щодо негайного реагування на події на вул. Грушевського – кидання з боку працівників міліції коктейлів Молотова, катувань, застосування водометів та зброї.
23 січня аналогічна телеграма була направлена Міністру внутрішніх справ.
27 січня народні депутати звернулися до Ради безпеки ООН щодо створення спеціального міжнародного трибуналу або про надання дозволу Міжнародному кримінальному суду почати розслідування по Україні.
28 січня звернулися до в.о. Премєр-міністра щодо виділення коштів сім'ям загиблих, яких тоді було п'ять осіб.
29 січня зверталися щодо неправомірності та недоцільності передачі двох повітряно-десантних бригад до складу внутрішніх військ.
31 січня до всіх територіальних органів внутрішніх справ та внутрішніх військ надіслано звернення народних депутатів – генералів до працівників правоохоронних органів. Серед авторів – Голова Комітету та заступник Голови Микола Паламарчук.
В ньому всіх правоохоронців закликано діяти виключно в межах, встановлених законом, не виконувати злочинних наказів
1 лютого у Юридичному віснику України оприлюднено звернення депутатів – генералів.
3 лютого ми звернулися до Верховного комісара ООН Наві Піллей підтримати наше звернення до Ради безпеки ООН про створення спеціального міжнародного трибуналу щодо України або надання дозволу Міжнародному кримінальному суду почати розслідування злочинів проти людяності, вчинених правоохоронними органами України.
14 лютого звернулися до Головуючого в ОБСЄ, міністра закордонних справ Швейцарії з проханням звернути увагу держав – членів ОБСЄ, що в їх кримінальних кодексах є положення, які дозволяють притягти до відповідальності осіб, які спричинили шкоду їх громадянам навіть за їх межами. Тобто наприклад якщо поляку завдали шкоди українські правоохоронці і тут їх ніхто не притягує до відповідальності, це цілком може зробити польська прокуратура. І такі норми є в кожному кримінальному кодексі.
В той же день, 14 лютого звернулися до Посла Польщі з проханням задіяти параграф 110 КК Польщі і розпочати розслідування фактів спричинення шкоди громадянам Польщі на території Україні.
17 лютого направлено листа С. Арбузову щодо неприпустимості фактично введення надзвичайного стану, як це планувалося.
18 лютого на сайті Комітету була оприлюднена Заява Голови Комітету до керівників правоохоронних органів щодо неприпустимості застосування сили, спеціальних засобів та зброї відносно учасників мирної акції протесту під будівлями Верховної Ради України
21 лютого після розстрілу людей на Інститутській група депутатів повторно звернулася до Ради безпеки ООН щодо судового переслідування вищих посадових осіб держави – Пшонки, Якименка, Кулика.
В той же день направлено телеграми до Генерального прокурора України, Міністерства оборони, Міністерства внутрішніх справ, командування внутрішніх військ МВС та інших військових формувань, щодо неухильного виконання постанови Верховної Ради про заборону застосування сили і відведення військ із Києва.
25 лютого Верховна Рада проголосувала розроблений в комітеті проект заяви України до Міжнародного кримінального суду щодо поширення його юрисдикції на злочини проти людяності, вчинені в Україні в період з листопада по лютий.
Про всі ці події ми інформували громадськість через сайт Комітету, навіть тоді, коли тут рядом війська застосовували зброю, гранати і так далі.
Окремо хочу сказати про реагування на наші звернення:
Відразу зауважу, що реакція державних органів та міжнародної спільноти разюче відрізнялася.
Наприклад представництво ООН наш лист до Ради безпеки ООН вирішило додатково направити й до Верховного комісара з прав людини, тобто люди перейнялися проблемою, зрозуміли її важливість.
А наші МВС, Генеральна прокуратура, Міноборони, командування внутрішніх військ і решта, до кого ми зверталися, обмежувалися відписками про те, що все розслідується і всі дії правоохоронців відповідають чинному законодавству.
Реакція Генеральної прокуратури України зводилася до того, що звернення (телеграми) про злочинні дії правоохоронців направлені для перевірки до МВС, а Генеральна прокуратура – здійснює контроль.
У свою чергу, Міністр внутрішніх справ В. Захарченко відповідав, що Комітет не має права отримувати від нього інформацію.
Прокуратура замість здійснення нагляду цинічно відправляла всі звернення на перевірку до МВС.
А командування внутрішніх військ в наших закликах до виконання Конституції та законів чітко побачило політичний характер. Решту звернень Командувач ВВ розглянув і взяв до відома, хоча депутати просили довести їх до відома особового складу і вжити відповідних законних заходів реагування.
Для справедливості скажу, що в деяких областях наші телеграми та звернення депутатів – генералів довели до особового складу, принаймні нам про це написали.
Останнім свідченням ефективності діяльності Комітету є відповідь т.в.о. командувача ВВ МВС на урядову телеграму Комітету щодо виконання Постанови Верховної Ради України від 20.01.2014 року "Про засудження застосування насильства, що призвело до загибелі людей", у якій повідомляється про повне виконання зазначеної Постанови та призначення службового розслідування для перевірки використання військовослужбовцями вогнепальної зброї 20.02.2014 року.
Таким чином, Комітет зробив багато і не залишився осторонь тих трагічних подій, які відбувалися в Україні, на жаль, не вдалося запобігти численним жертвам, але наші напрацювання я впевнений будуть використані при розслідуванні цих подій, в тому числі новим Генеральним прокурором України, новим Міністром внутрішніх справ України, і безперечно прокурором Міжнародного кримінального суду, до якого більшість наших матеріалів ми вже надіслали.