Аналіз практики застосування Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства стосовно протидії насильству в сім'ї" від 25.09.2008.№ 599-VI

Комітет з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності проаналізував практику застосування Закону України № 599-VI від 25.09.2008 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства стосовно протидії насильству в сім'ї».

Законом внесені зміни і доповнення до ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якими посилено відповідальність за вчинення насильства в сім’ї, невиконання захисного припису або не проходження колекційної програми. Законодавцем також внесені зміни до Закону України «Про попередження насильства в сім’ї», якими визначені поняття «члени сім’ї» та «корекційна програма». Запровадженими змінами доповнено повноваження відповідних підрозділів органів внутрішніх справ щодо попередження насильства в сім’ї виносити офіційні  попередження  членам сім'ї про неприпустимість вчинення насильства в сім'ї та направляти осіб, які вчинили насильство в сім’ї, до  кризових центрів  для проходження корекційних програм.

Аналіз виконання Закону свідчить, що значних результатів по реалізації мети з попередження насильства в сім’ї поки що не досягнуто. Ефективне функціонування системи протидії насильству в сім’ї не можливе без створення центрів для проведення корекційних програм з особами, які вчиняють насильство в сім’ї. Однак, за інформацією Міністерства внутрішніх справ України з моменту вступу в дію цього закону жодного кризового центру для проведення корекційних програм для осіб, які вчинили насильство в сім’ї, не створено.

Окрім того, органи і служби, на які покладено повноваження щодо попередження насильства в сім’ї не вживають вичерпних заходів із захисту дітей: не виконуються вимоги Закону щодо вчасного виявлення та постановки на профілактичний облік сімей, у яких вчиняється насильство над дитиною або існує загроза такого насильства, не проводиться з ними робота, не вивчаються причини сімейного неблагополуччя, не вживаються заходи по захисту прав дітей, їх вилучення з небезпечного оточення. Діяльність органів і служб спрямована не на попередження цього явища, а на вжиття заходів за вже вчиненими фактами насильства.

Такий стан певною мірою обумовлений неналежною координацією діяльності органів і служб, яку повинні здійснювати управління у справах сім’ї та молоді Міністерства у справах сім’ї, молоді і спорту, як спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань попередження насильства в сім’ї. Однак, у Міністерстві цей напрямок роботи не належить до категорії пріоритетних, в його структурі спеціального підрозділу, який би безпосередньо відповідав за цей напрямок не створено, в управліннях у справах сім’ї та молоді в регіонах посад спеціалістів з питань протидії насильству в сім’ї додатково не введено. Щоквартальні взаємозвірки з органами міліції, службами у справах дітей і центрами соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, не узагальнюється інформація щодо попередження насильства в сім’ї не провадяться.

Водночас, за інформацією Верховного Суду України, судова практика застосування законів, спрямованих на посилення відповідальності стосовно протидії насильству в сім’ї в достатньому обсязі ще не напрацьована, а тому узагальнень відповідної судової практики не проводилось.

Інформація:

Міністерства внутрішніх справ України, Генеральної прокуратури України

Верховного Суду України