Додаткова інформація щодо прийнятого рішення на засіданні Комітету з питань правоохоронної діяльності 19 серпня 2026 року

Комітет
Опубліковано 21 серпня 2026, о 15:35

У зв’язку з тим, що окремі ЗМІ та громадяни розміщують інформацію про те, що Комітет Верховної Ради України з питань правоохоронної діяльності ніби то рекомендував відхилити 5 євроінтеграційних законодавчих ініціатив, а саме:

1) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення роботи Державного бюро розслідувань (реєстр. № 13602);

2) про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо вдосконалення порядку визначення підслідності та процесуального забезпечення міжнародного співробітництва (реєстр. № 15334);

3) про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо посилення ефективності кримінального провадження в разі спливу строків досудового розслідування та запобігання зловживанню процесуальними правами учасників кримінального провадження (реєстр. № 15333);

4) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення незалежності посади Генерального прокурора (реєстр. № 15343);

5) про внесення змін до статті 49 Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку обчислення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності (реєстр. № 15354)

слід зазначити наступне.

Насамперед інформуємо, що на засіданні Комітету 19 серпня 2026 року, Комітет не приймав рішення про відхилення зазначених законопроектів, а розглянув питання щодо пропозицій до переліку питань Порядку денного 16 сесії Верховної Ради України дев’ятого скликання.

Інформуємо, що проект закону України набуває євроінтеграційного статусу у випадку наявності офіційної позиції Віцепрем'єр-міністра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України та висновку Комітету Верховної Ради України, до предмета відання якого належить питання оцінки відповідності проекту закону міжнародно-правовим зобов’язанням України у сфері європейської інтеграції. Після чого, Апаратом Верховної Ради України присвоюється позначка з прапорцем Європейського Союзу на сайті Верховної Ради України.

На момент розгляду зазначеного питання на засіданні Комітету, висновки Комітету з питань інтеграції України до Європейського Союзу до законопроектів № 15333, 15334, 15343, 15354, 13602 ВІДСУТНІ, як і євроінтеграційні позначки на сайті ВРУ.

Водночас, слід зазначити, що під час розгляду цього питання народним депутатам України – членам Комітету були, зокрема, доступні наступні офіційні позиції:

1) позиція Віцепрем'єр-міністра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України Ченцова В.В. (лист № 23352/0/2-26 від 17.08.2026), в якому зазначається «що проекти законів України реєстр. № 15333, 15334 та 15343 на засіданні Міжвідомчої робочої групи з питань забезпечення переговорного процесу про вступ України до Європейського Союзу та адаптації законодавства України до права Європейського Союзу не розглядалися, інформація про погодження текстів зазначених законопроектів ініціаторами їх внесення з членами Міжвідомчої робочої групи відсутня».

Постановою Кабінету Міністрів України № 987 від 27 серпня 2024 року, зі змінами, внесеними розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17 червня 2026 року № 605 утворено Міжвідомчу робочу групу з питань забезпечення переговорного процесу про вступ України до Європейського Союзу та адаптації законодавства України до права Європейського Союзу, проте за інформацією Віцепрем'єр-міністра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України Ченцова В.В. (лист № 20712/0/2-26 від 22.07.2026 та №20714/0/2-26 від 22.07.2026 ) народні депутати України – ініціатори законопроектів № 15333, 15334, 15343 не є членами цієї Міжвідомчої робочої групи.

2) позиція Міністерства юстиції України, (лист № 112088/8680-1-26/11.1.1 від 28.07.2026, 112078/8682-1-26/11.1.1 від 28.07.2026, 112817/8679-1-26/11.3.2 від 29.07.2026, 112802/8811-1-26/11.1.1 від 29.07.2026) де зазначається, що:

- щодо законопроекту реєстр. № 15333:

«Проектом Закону пропонується внести зміни до частини сьомої статті 194 «Застосування запобіжного заходу» Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК), якими визначити, що обов’язки, передбачені пунктами 1, 2, 3, 4, 5 і 8 частини п’ятої цієї статті (прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом; не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом; дати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в’їзд в Україну;) покладаються на строк не більше шести місяців…

Рішення Європейського суду щодо України показують наявність негативної практики тривалого застосування в межах кримінального провадження підписки про невиїзд щодо підозрюваного/обвинуваченого, що призводить до порушення статті 2 Протоколу № 4 до Конвенції. Так, у низці рішень проти України, зокрема, «Іванов проти України» (від 07 грудня 2006 року, заява № 15007/02), «Пришляк і Некрасова проти України» (від 06 червня 2019 року, заяви №№ 4498/18 та 30341/18), «Швачко та інші проти України» (від 10 лютого 2022 року, заява № 33034/20 та 2 інші), «Малявін та інші проти України» від 09 лютого 2023 року, заява № 23805/20 та 2 інші заяви), «Шпитальний та інші проти України» (від 05 вересня 2024 року, заява № 52921/21 та 5 інших заяв) тощо застосування підписки про невиїзд, призвело до порушення статті 2 Протоколу № 4 до Конвенції.

Таким чином, як свідчить практика Європейського суду щодо України, закріпленої на сьогодні вимоги щодо двомісячного строку перегляду покладених на підозрюваного/обвинуваченого обов’язків виявилось недостатньо для уникнення порушень права, гарантованого статтею 2 Протоколу № 4 до Конвенції.

У зв’язку з викладеним запропоновані проектом Закону зміни суперечать вимогам Європейського суду та призведуть до порушення прав, гарантованих Конвенцією.

Проектом Закону пропонується доповнити частину четверту статті 219 «Строки досудового розслідування» КПК положеннями, відповідно до яких загальний строк досудового розслідування не може перевищувати вісімнадцяти місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні особливо тяжкого злочину, якщо досудове розслідування неможливо закінчити у коротший строк внаслідок виняткової складності провадження, зумовленої необхідністю міжнародного співробітництва чи проведення значної кількості слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) або процесуальних дій, що не можуть бути завершені у межах коротшого строку.

Відповідно до статті 6 Конвенції (право на справедливий суд) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом…

Згідно з позицією Європейського суду строк, який треба брати до уваги, починається з дня, коли особі було пред’явлене обвинувачення…

Варто наголосити, що в Україні на сьогодні існує системна проблема тривалості досудового і судового провадження, а також проблема неефективності досудового розслідування, що неодноразово було констатовано Європейським судом у його рішеннях.

Під час чергового 1468-го засідання Комітету міністрів Ради Європи (далі – КМ РЄ), яке відбулось 05–07 червня 2023 року, щодо виконання рішень Європейського суду у групах справ «Меріт/Світлана Науменко проти України» КМ РЄ у своєму рішенні нагадав, що затримки у здійсненні правосуддя становлять серйозну загрозу повазі до верховенства права, що призводить до заперечення прав людини та основоположних свобод, закріплених у Конвенції, а також втрати довіри до судової влади та судового захисту, та підкреслив необхідність подальшої роботи щодо вирішення питання забезпечення ефективного відправлення правосуддя, що є одним з недоліків, які впливають на дотримання принципу верховенства права в Україні, як це також було підкреслено у Висновку Європейської комісії щодо статусу України на членство в Європейському Союзі.

Крім того, особливо гостро питання «розумного строку» провадження постає у випадках, коли надмірна тривалість провадження поєднується із застосуванням запобіжного засобу у вигляді тримання під вартою, що зачіпає право на свободу та особисту недоторканність, гарантоване статтею 5 Конвенції...

У світлі викладеного та з огляду на наявність в Україні системної проблеми неефективності досудового розслідування внесення запропонованих змін вбачається недоцільним і таким, що поглибить проблему, яка вже існує…

Відповідно до запропонованих змін до статті 294 КПК пропонується запровадити механізм продовження строку досудового розслідування до 6 та 12 місяців виключно прокурором, а не слідчим суддею.

У зв’язку з викладеним варто нагадати, що Кримінально-процесуальний кодекс України 1960 року (далі – КПК 1960 року) передбачав повноваження прокурора щодо продовження строків досудового розслідування, які зараз пропонується повернути до чинного КПК. Водночас саме невідповідність КПК 1960 року, який характеризувався очевидним обвинувальним ухилом, європейським стандартам стала підставою для прийняття нового КПК».

- щодо законопроекту реєстр. № 15334 редакція нової частини десятої статті 216 КПК дублює положення, які передбачені абзацами першим та другим частини четвертої статті 218 КПК, у зв’язку з чим запропоновані зміни є недоцільними;

- щодо законопроекту реєстр. № 15343

«На нашу думку, запропоноване у проєкті Закону формулювання «лише з підстав» звужує норми, закладені пунктом 25 частини першої статті 85 Конституції України, відповідно до якої Верховна Рада може висловити недовіру Генеральному прокуророві, що має наслідком його відставку з посади…

На нашу думку, запропоновані положення, зокрема в частині подання Конкурсною комісією кандидатури для призначення на посаду Генерального прокурора на розгляд Президенту України та встановлення обов’язку Президенту України протягом 10 робочих днів внесення на розгляд Верховної Ради України подання про надання згоди на призначення одного з відібраних Конкурсною комісією кандидатів можуть розглядатись як такі, що не узгоджуються з Конституцією України…

Конституційний Суд України неодноразово вказував у своїх рішеннях, що повноваження Президента України визначаються виключно Конституцією України і не можуть бути розширені законом або іншим нормативно-правовим актом (зокрема, Рішення Конституційного Суду України від 10 червня 2010 року № 16-рп, від 13 червня 2019 року № 5-р, від 28 серпня 2020 року № 9-р)…

Таким чином, запропоновані проектом Закону правові положення щодо обмеження судового оскарження по суті не відповідають вимогам принципу юридичної визначеності щодо передбачуваності та захисту від свавільного втручання держави у права, гарантовані Конвенцією, та не забезпечують права на справедливий розгляд справи судом, встановленим законом, що має повну юрисдикцію, згідно з вимогами пункту 1 статті 6 Конвенції» (прим. Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

- щодо законопроекту реєстр. № 15354:

«Запропоновані зміни до законодавства, якими пропонується у разі вчинення визначених кримінальних правопорушень зупинення строків давності з моменту направлення до суду обвинувального акта, може мати негативні наслідки для обвинуваченого/підсудного та призвести до порушення принципу правової визначеності, який вимагається статтею 7 Конвенції» (прим. Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

3) правовий висновок Консультативної місії Європейського Союзу (КМЄС) в Україні в якому вона прийшла до наступного висновку:

«КМЄС не може підтримати законопроект № 13602, оскільки він містить низку серйозних недоліків, які потенційно можуть підірвати належне функціонування ДБР, зокрема:

- необхідно забезпечити ДБР додатковими юридичними гарантіями від незаконного зовнішнього втручання в його діяльність, насамперед втручання з боку Кабінету Міністрів. Необхідно уточнити у законопроєкті детальний перелік питань, що регулюються Законом «Про Державне бюро розслідувань», та ті питання, що регламентуються загальним законодавством, а також принципи їх розмежування у разі потенційних колізій;

- рекомендовано визначити перелік обов'язкових структурних підрозділів ДБР, а також повноваження Директора ДБР щодо створення його факультативних підрозділів;

- рекомендовано уніфікувати підходи та процедури призначення та звільнення Директора ДБР та Директора НАБУ;

- необхідно розробити та описати коректні показники доброчесності кандидата на посаду Директора ДБР;

- запропоноване скасування будь-яких вимог до кандидатів на посади першого заступника та заступника Директора ДБР, а також нечіткі процедури їх призначення та звільнення Директором ДБР мають бути переглянуті та вдосконалені;

- передбачена законопроектом № 13602 процедура зовнішнього незалежного оцінювання (аудиту) ефективності діяльності ДБР, а також компетенції відповідної Комісії мають бути переглянуті та суттєво вдосконалені з метою уникнення будь-якої правової невизначеності;

- положення законопроєкту № 13602 про парламентський контроль за ДБР та звітування Директора ДБР перед Верховною Радою мають бути переглянуті та узгоджені із загальною концепцією законопроєкту та Конституцією України, враховуючи баланс між політичною незалежністю ДБР та конституційними правами парламенту здійснювати контроль за виконавчою гілкою влади;

- авторам законопроекту № 13602 варто розглянути можливість збереження чинного механізму внутрішнього переведення працівників ДБР на інші подібні посади».

З огляду на вищевказане, Комітет на своєму засіданні шляхом окремих голосувань рекомендував Верховній Раді України законопроекти реєстр. № 15333, 15334, 15343, 15354, 13602 не включати до Порядку денного 16 сесії Верховної Ради України 9 скликання.

В підсумку, за результатами обговорення та прийняття рішення по всіх пропозиціях, що надійшли на адресу Комітету з питань правоохоронної діяльності щодо переліку питань Порядку денного 16 сесії Верховної Ради України 9 скликання, членами Комітету ухвалено рішення про затвердження в цілому пропозицій Комітету до переліку питань Порядку денного 16 сесії Верховної Ради України 9 скликання.