Комітет Верховної Ради України

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ

 Комітетом Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності на своєму засіданні розглянуто проект Закону України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо врегулювання окремих питань підслідності» (реєстр. №5720), поданий народними депутатами України Паламарчуком М.П. та Іщенком В.О. та альтернативний до нього проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання окремих питань підслідності» (реєстр. №5720-1), поданий народним депутатом України Сотник О.С. та іншими народними депутатами України.

Метою законопроекту (реєстр. №5720), як зазначено в Пояснювальній записці до нього, є приведення положень Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК) у відповідність до Концепції реформування кримінальної юстиції України.

Для досягнення вказаної мети у законопроекті пропонується внести зміни до статей 3, 38, 216, 232, 246, 575 КПК, якими виключаються положення, що надають право органам Державної кримінально-виконавчої служби України (далі – ДКВС) здійснювати досудове слідство. До Прикінцевих та перехідних положень проекту вміщено норми, які регулюють питання передачі кримінальних проваджень від слідчих підрозділів ДКВС відповідним органами досудового розслідування з урахуванням підслідності, встановленої КПК.

Метою альтернативного законопроекту (реєстр. №5720-1), як зазначено в Пояснювальній записці до нього, є недопущення розширення повноважень органів Державної кримінально-виконавчої служби України (далі – ДКВС) шляхом виключення органів ДКВС із переліку органів досудового розслідування.

Для досягнення вказаної мети у законопроекті пропонується внести зміни до статей 3, 38, 216, 232, 246, 575 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК), якими виключаються положення, що надають право органам ДКВС здійснювати досудове слідство.

Також законопроектом пропонується внести зміни до статті 9¹ Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», якими позбавити керівника структурного підрозділу ДКВС та його уповноваженого заступника повноважень продовжувати, за погодженням із Генеральним прокурором, строк ведення оперативно-розшукової справи до 12 місяців за наявності даних, отриманих у ході ведення оперативно-розшукової справи, про участь особи, щодо якої ведеться оперативно-розшукова справа, у підготовці тяжкого чи особливо тяжкого злочину.

Цими ж змінами керівник органу ДКВС та його уповноважений заступник позбавляються повноважень подальшого продовження строку ведення оперативно-розшукової справи, але не більш як до 18 місяців, за погодженням із Генеральним прокурором або його заступником.

Комітет позитивно оцінює ідеї законопроектів і поділяє позицію авторів законодавчої ініціативи щодо виключення положень КПК, які надають право органам ДКВС здійснювати досудове слідство (залишаючи ним приналежність до оперативно-розшукових підрозділів), що, у свою чергу, забезпечує гарантії самостійності процесуальної діяльності слідчого.

Віднесення до компетенції органів ДКВС проведення досудового слідства, слідчі якого уповноважені розслідувати будь-які злочини, вчинені на території або в приміщеннях ДКВС (у тому числі й злочини, вчинені службовими особами ДКВС) може ускладнити притягнення до кримінальної відповідальності службових осіб ДКВС, що вчинили злочини, оскільки слідчі ДКВС підзвітні та підконтрольні її керівництву.

На думку народних депутатів України – членів Комітету, прийняття зазначених законопроектів матиме позитивні наслідки та сприятиме усуненню недоліків системного характеру на які звертав увагу Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ). Позицію ЄСПЛ про те, що «особи, які проводять перевірки, і ті, хто проводить розслідування, повинні бути незалежними за ієрархічним і відомчим підпорядкуванням від будь кого, хто причетний до подій у справі; тобто слідчі мають бути незалежними на практиці» було викладено у Рішенні ЄСПЛ від 01 липня 2010 року у справі «Давидов та інші проти України».

Разом з тим, погоджуючись із доцільністю внесення змін до КПК члени Комітету відмітили, що зміни до Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» потребують додаткового аналізу та обґрунтування, оскільки положення статті 9¹ знаходяться у взаємозв’язку з положеннями статті 9 цього Закону, відповідно до яких постанова про заведення оперативно-розшукової справи затверджується начальником органу, установи виконання покарань чи слідчого ізолятора або його уповноваженим заступником. А відтак, цілком закономірно, що за наявності даних, отриманих у ході ведення оперативно-розшукової справи про участь особи у підготовці тяжкого чи особливо тяжкого злочину, строк ведення справи може бути продовжений до 12 місяців керівником структурного підрозділу ДКВС або його уповноваженим заступником, а в подальшому, але не більш як до 18 місяців, – керівником органу ДКВС або його уповноваженим заступником за погодженням з відповідними прокурорами, як це і передбачено статтею 9¹ Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» в чинній редакції.

Головне науково-експертне управління Апарату Верховної Ради України у своєму висновку зазначає, що обидва законопроекти можуть бути прийняті за основу.

Враховуючи викладене вище, Комітет прийняв рішення пропонувати Верховній Раді України проект Закону України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо врегулювання окремих питань підслідності» (реєстр. №5720), поданий народними депутатами України Паламарчуком М.П. та Іщенком В.О., прийняти за основу, а альтернативний до нього проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання окремих питань підслідності» (реєстр. №5720-1), поданий народним депутататом України Сотник О.С. та іншими народними депутатами України - відхилити.

Співдоповідачем по зазначених законопроектах на засіданні Верховної Ради України визначено народного депутата України – Голову Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Кожем’якіна А.А.

Додаючи висновки Головного науково-експертного управління Апарату Верховної Ради України та проекти Постанов Верховної Ради України з цих питань, просимо розглянути.