ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ
Комітетом Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності розглянуто поданий народним депутатом України Яценком А.В. проект Закону України «Про доповнення статті 176 Кримінального процесуального кодексу України положеннями щодо підвищення ефективності застосування запобіжних заходів до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів» (реєстр. № 4752) та поданий народним депутатом України Чижмарем Ю.В. проект Закону України «Про внесення змін до частини п'ятої статті 176 Кримінального процесуального кодексу України щодо заборони застосування запобіжних заходів у вигляді застави, домашнього арешту, особистої поруки, особистого зобов'язання до службових осіб, які одержали неправомірну вигоду (корупціонерів), до викрадачів вогнепальної зброї та бойових припасів, військової техніки та військового майна».
Проектом Закону «Про доповнення статті 176 Кримінального процесуального кодексу України положеннями щодо підвищення ефективності застосування запобіжних заходів до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів» (реєстр. № 4752) пропонується частину п’яту статті 176 КПК України викласти в новій редакції, доповнивши її переліком статей КК України, що мають характер особливо суспільно небезпечних винних діянь та за якими до осіб, що підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочину, запобіжні заходи у вигляді особистого зобов’язання, особистої поруки, застави, домашнього арешту не можуть бути застосовані.
На думку автора, передбачене частиною п’ятою статті 176 КПК України застосування тримання під вартою, як єдиного дозволеного законом запобіжного заходу, лише до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-1141, 258-2585, 260, 261 КК України, не відповідає вимогам КПК України та безпосередньо впливає на погіршення криміногенної ситуації в Україні.
Проектом Закону «Про внесення змін до частини п'ятої статті 176 Кримінального процесуального кодексу України щодо заборони застосування запобіжних заходів у вигляді застави, домашнього арешту, особистої поруки, особистого зобов'язання до службових осіб, які одержали неправомірну вигоду (корупціонерів), до викрадачів вогнепальної зброї та бойових припасів, військової техніки та військового майна» (реєстр. № 4752-1) пропонується частину п’яту статті 176 КПК України доповнити переліком статей КК України (зокрема, частини 3 та 4 статті 368, частина 3 статті 262 та частини 3 та 4 статті 410), що мають характер особливо суспільно небезпечних винних діянь та за якими до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочину, запобіжні заходи у вигляді особистого зобов’язання, особистої поруки, застави, домашнього арешту не можуть бути застосовані.
На думку автора, це унеможливить під час досудового розслідування та судового провадження застосування у першу чергу запобіжного заходу у вигляді застави до корупціонерів – суддів, «діамантових прокурорів» та інших їм подібних, а також до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у скоєнні кваліфікованих злочинів, пов’язаних з викраденням вогнепальної зброї та бойових припасів, військової техніки та військового майна.
Проаналізувавши законопроекти, члени Комітету зазначають, що встановлення заборони на застосування інших запобіжних заходів, крім тримання під вартою, у разі вчинення особою не тільки тяжких та особливо тяжких злочинів, а й злочинів середньої тяжкості (умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, вчинене за обтяжуючих обставин – частина друга статті 122 КК; порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної чи іншої кореспонденції, що передаються засобами зв'язку або через комп'ютер, вчинене за обтяжуючих обставин – частина друга статті 163 КК; посягання на здоров'я людей під приводом проповідування релігійних віровчень чи виконання релігійних обрядів – стаття 181 КК, незаконне полювання, вчинене за обтяжуючих обставин – частина друга статті 248 КК та ін.), як пропонується у проекті Закону реєстр. № 4752, є невиправданим, оскільки на стадіях досудового розслідування та судового розгляду особа лише підозрюється (обвинувачується) у вчиненні того чи іншого злочину. До набрання обвинувальним вироком суду законної сили така особа вважається невинуватою у його вчиненні. Отже, сама по собі підозра (обвинувачення) у вчиненні навіть тяжкого чи особливо тяжкого злочину без урахування особи підозрюваного (обвинуваченого), способу вчинення злочину, доказів, які підтверджують її винуватість та інших обставин, які мають відношення до справи, не може бути підставою для автоматичного взяття під варту підозрюваного чи обвинуваченого.
Надмірне розширення переліку складів злочинів, за вчинення яких до підозрюваних (обвинувачених), як це пропонується в проекті Закону реєстр. № 4752-1, не допускається застосування жодного іншого запобіжного заходу, окрім тримання під вартою, призведе до збільшення кількості арештованих осіб. До того ж, сама по собі підозра (обвинувачення) у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину без урахування особи підозрюваного (обвинуваченого), способу вчинення злочину, доказів, які підтверджують її винуватість, та інших обставин, що стосуються справи, не може бути підставою для безальтернативного застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Зважаючи на викладене, члени Комітету ухвалили рішення рекомендувати Верховній Раді України повернути проект Закону України «Про доповнення статті 176 Кримінального процесуального кодексу України положеннями щодо підвищення ефективності застосування запобіжних заходів до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів» (реєстр. № 4752), поданий народним депутатом України Яценком А.В., та проект Закону України «Про внесення змін до частини п'ятої статті 176 Кримінального процесуального кодексу України щодо заборони застосування запобіжних заходів у вигляді застави, домашнього арешту, особистої поруки, особистого зобов'язання до службових осіб, які одержали неправомірну вигоду (корупціонерів), до викрадачів вогнепальної зброї та бойових припасів, військової техніки та військового майна» (реєстр. № 4752-1), поданий народним депутатом України Чижмарем Ю.В., на доопрацювання суб’єктам права законодавчої ініціативи.
Головне науково-експертне управління Апарату Верховної Ради України вважає, що обидва законопроекти доцільно відхилити.
Додаючи проекти постанов Верховної Ради України та висновки Головного науково-експертного управління Апарату Верховної Ради України з цього питання, просимо розглянути.
Голова Комітету А.КОЖЕМ’ЯКІН
3