ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ
Комітетом Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності розглянуто поданий народним депутатом України Міщенко С.Г. проект Закону України «Про внесення зміни до статті 183 Кримінального процесуального кодексу України щодо надання суду права не визначати розмір застави у кримінальних провадженнях про тяжкі та особливо тяжкі злочини, які вчинені окремими суб’єктами» (реєстр. № 4596).
Проектом пропонується доповнити частину 4 статті 183 КПК пунктом 4, в якому зазначити, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо осіб, які вчинили тяжкі чи особливо тяжкі злочини під час перебування на посадах, передбачених пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції».
Це посади Президента України, Голови Верховної Ради України, його Першого заступника та заступника, Прем’єр-міністра України, Першого віце-прем’єр-міністра України, віце-прем’єр-міністра України, міністрів, інших керівників центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України, та їх заступників, Голови Служби безпеки України, Генерального прокурора України, Голови Національного банку України, Голови та інших членів Рахункової палати, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та ін.
На думку автора, останнім часом набули значної поширеності випадки, коли особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, правоохоронці, прокурори, судді, що вчинили тяжкі, особливо тяжкі злочини та притягуються до кримінальної відповідальності, під час здійснення досудового розслідування переховуються від слідства та суду, залишають межі держави.
Така можливість пов’язана з наявністю у чинному КПК норми, яка зобов’язує суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов’язків, передбачених цим кодексом.
Проаналізувавши законопроект народні депутати України – члени Комітету зазначили, що він потребує доопрацювання, оскільки зі змісту запропонованої автором проекту норми вбачається, що вона буде поширюватись не лише на випадки вчинення особою корупційних або пов’язаних з корупцією злочинів, а й будь-яких інших тяжких чи особливо тяжких злочинів (як умисних так і необережних), до яких належать, зокрема, умисне вбивство (стаття 115 КК), зґвалтування, вчинене за обтяжуючих обставин (частини третя, четверта статті 152 КК) тощо, а також на всіх без винятку державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, переважна більшість яких відповідних повноважень не мають, внаслідок чого відсутні й причини для запровадження щодо них відповідної норми.
Головне науково-експертне управління Апарату Верховної Ради України також вважає, що законопроект доцільно повернути суб’єкту права законодавчої ініціативи на доопрацювання.
Доповідачем на засіданні Верховної Ради України визначено Голову Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності – народного депутата України Кожем’якіна Андрія Анатолійовича.
Додаючи проект Постанови Верховної Ради України та висновок Головного науково-експертного управління Апарату Верховної Ради України з цього питання, просимо розглянути.
Голова Комітету А.КОЖЕМ’ЯКІН
2