ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ
Комітет Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності на своєму засіданні 16.03.2016 р. розглянув поданий народними депутатами України Парубієм А.В., Чорновіл Т.М. та іншими проект Закону України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за вчинення злочинів службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище» (реєстр. № 2405а).
Згідно з пояснювальною запискою до Законопроекту він розроблений з метою криміналізації діяння, передбаченого частинами першою або другою статті 364 Кримінального кодексу України (далі – КК України), вчиненого службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище, як спеціальним суб’єктом такого злочину.
Для досягнення мети авторами пропонується встановити кримінальну відповідальність за вчинення діяння, яке передбачене частинами першою або другою статті 364 КК України, вчинене службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище, у вигляді позбавлення волі на строк від 8 до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3-х років, з конфіскацією майна та зі спеціальною конфіскацією.
Крім того, Законопроектом пропонується встановити розмір і види кримінальної відповідальності за цей злочин у тому ж розмірі та виді, які передбачені чинною частиною четвертою статті 368 КК України за прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище.
Законопроектом передбачається поширити перелік службових осіб, які займають особливо відповідальне становище, та наведені у статтях 368, 368-2, 369 та 382 КК України, на службових осіб, які займають особливо відповідальне становище, та вчинили злочин, передбачений частинами першою або другою статті 364 КК України.
Однак, законопроект має ряд застережень.
По-перше, законодавче визначення поняття "службова особа, яка займає особливо відповідальне становище" (яке наразі закріплено в пункті 3 примітки до статті 368 КК), повністю виключило можливість застосування цієї ознаки до службових осіб, які не працюють в органах державної влади та місцевого самоврядування.
По-друге, складнощі в розумінні і застосуванні особливо кваліфікуючої ознаки, передбаченої частиною 3 статті 364 КК (у редакції законопроекту) обумовлені тим, що в КК відповідальність за злочинні посягання службових осіб передбачена у різних розділах Особливої частини КК. Залежно від конструкції об’єктивної сторони та/або суб’єктного складу злочинів, які можуть бути скоєні службовими особами, можна виділити загальні і спеціальні злочини у сфері службової діяльності.
По-третє, санкції більшості статей Особливої частини КК, що передбачають кримінальну відповідальність за спеціальні злочини у сфері службової діяльності, стануть більш м'якими в порівнянні із санкцією частини 3 статті 364 КК (у редакції законопроекту).
По-четверте, існування у чинному законодавстві такої обтяжуючої обставини, як вчинення злочину службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище, ґрунтується на тому, що суспільна небезпека злочину, як складний за своїм змістом показник, включає в себе і суспільну небезпеку особи злочинця. Проте, вирішальний вплив на визначення суспільної небезпеки злочину мають спричинені ним суспільно-небезпечні наслідки, розмір яких, у тому числі, залежить і від займаної службовою особою посадою.
З урахуванням викладеного, Комітет ухвалив рішення рекомендувати Верховній Раді України повернути законопроект суб’єкту права законодавчої ініціативи на доопрацювання.
Такої ж думки дотримується і Головне науково-експертне управління Апарату Верховної Ради України.
Співдоповідачем на засіданні Верховної Ради України визначено першого Голову Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності – народного депутата України Кожем’якіна А.А.
Додаючи висновок Головного науково-експертного управління Апарату Верховної Ради України, висновок Комітету з питань запобігання і протидій корупції щодо результатів здійснення антикорупційної експертизи проекту нормативно –правового акта та проект Постанови Верховної Ради України з цього питання, просимо розглянути.
Голова Комітету А.Кожем’якін